Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

завещать имущество

  • 1 завещать

    1) (имущество) відписувати, відписати, записувати, записати, леґувати, (словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати (майно кому, на що). [Все, що мав, синові одписав. Тяжко занедужав і записав жінці усе своє добро (Ор. Левиц.). Умираючи, все господарство приказала дочці і усе їй добре розказала Квітка). Кому піде наше добро? - На церкву святу леґуй, Василю (Кониськ.)];
    2) заповідувати и заповідати, заповісти, завітувати. [Таку-ж любов заповідує він і всім землякам своїм (Єфр.). Заповідала дітям, щоб не сварилися і жили чесно. Завітував своїм потомкам зватися Гіреями (Куліш)]. Завещанный - відписаний, відказаний, леґований; заповіданий від кого (кем).
    * * *
    несов., сов.
    1) ( имущество) відпи́сувати, відписа́ти, -пишу́, -пи́шеш и мног. повідпи́сувати, відка́зувати, відказа́ти, -кажу́, -ка́жеш
    2) ( выражать предсмертную волю) заповіда́ти, заповісти́, -ві́м, -віси́

    Русско-украинский словарь > завещать

  • 2 отказывать

    отказать
    1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;
    2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;
    3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;
    4) юрид. - см. Вводить (во владение).
    * * *
    I несов.; сов. - отказ`ать
    1) відмовля́ти, відмо́вити
    2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти
    3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити
    II несов.; сов. - отказ`ать
    ( завещать имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти

    Русско-украинский словарь > отказывать

  • 3 приказывать

    приказать
    1) кому что - наказувати, наказати, казати, сказати, розказувати, розказати, загадувати, загадати, заказувати, заказати, (велеть) веліти, звеліти (звеліти часто употр. в знач. приказать), (о мн.) понаказувати, позагадувати кому що, що робити. [Він щось наказував різким голосом, коротко й владно (Коцюб.). І наказала взяти камінь (Л. Укр.). Що загадаєш - геть-усе зроблю (Крим.). Я так розказую (кажу), так має бути. Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Умираючи батько сказав мені не кидати вчитися. Звелів йому прийти завтра (Звин.)]. Строго -зать - гостро (прикро) наказати. Что -жете? - що звелите? що скажете? який наказ буде? Как -жете - як звелите, як скажете, як схочете. -зал вам кланяться - казав (велів) вам кланятися, казав вас вітати. -казал доложить о себе - казав доповісти про себе;
    2) -зывать где, кем - верховодити ким и над ким, старшинувати над ким, орудувати ким, чим, де; см. Верховодить, Управлять, Начальствовать;
    3) что кому - см. Поручать;
    4) см. Завещать;
    5) -зать (позволить) - дозволити кому що. -жите мне сесть - дозвольте мені сісти. -жете мне продолжать - дозволите мені далі вести. -зал долго жить (умер) - (на)казав довго жити. Приказанный, -зан - наказаний, загаданий, звелений. [Наказано (звелено) їхати негайно]. -ться - наказуватися, загадуватися, бути наказаним, загаданим кому від кого.
    * * *
    несов.; сов. - приказ`ать
    1) нака́зувати, наказа́ти; зага́дувати, загада́ти, прика́зувати, приказа́ти; диал. зака́зувати, заказа́ти; ( велеть) велі́ти несов., сов. звелі́ти, каза́ти, сказа́ти
    2) ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( завещать) заповіда́ти, заповісти́, ( имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти

    Русско-украинский словарь > приказывать

  • 4 наследство

    спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.
    * * *
    1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

    по \наследство ву — у спа́дщину, у спа́док

    Русско-украинский словарь > наследство

См. также в других словарях:

  • ЗАВЕЩАТЬ — ЗАВЕЩАТЬ, аю, аешь; ещанный; совер. и несовер. 1. кого (что) кому. Передать (давать) по завещанию. З. имущество сыну. 2. кому с неопред. Поручить ( чать), выразив предсмертную волю. Учёный завещал продолжать дело своим ученикам. | прил.… …   Толковый словарь Ожегова

  • завещать — аю, аешь; завещанный; щан, а, о; св. и нсв. кого что, кому или с инф. Оставить оставлять, предназначить предназначать кому л. что л. после своей смерти, передать передавать в наследство. З. имущество сыну. // Выразить выражать предсмертную волю.… …   Энциклопедический словарь

  • завещать — а/ю, а/ешь; заве/щанный; щан, а, о; св. и нсв. см. тж. завещаться а) кого что, кому или с инф. Оставить оставлять, предназначить предназначать кому л. что л. после своей смерти, передать передавать в наследство. Завеща/ть имущество сыну. б) отт.… …   Словарь многих выражений

  • Физическое лицо — (Physical person) Понятие физического лица, дееспособность физических лиц Понятие физического лица, дееспособность физических лиц, правоотношения физических лиц Содержание Содержание Физические лица как участники гражданских правоотношений.… …   Энциклопедия инвестора

  • ШАРИАТ — (араб. аш шар а Закон , ясно установленный путь ), комплекс верований ( а ид) и религиозно правовых норм (акм), которым должен следовать мусульманин. Нормы шариата охватывают две области: отношения человека с Богом и его отношения с другими… …   Энциклопедия Кольера

  • ШАРИАТ — (араб. шариа, букв. надлежащий путь) свод мусульманских религиозных и правовых нормативов, провозглашенных исламом «вечным и неизменным» плодом божественных установлений. Является непосредственно действующим правом в Иране, Судане, Пакистане и… …   Юридическая энциклопедия

  • Наследование (право) — У этого термина существуют и другие значения, см. Наследование. Запрос «Наследство» перенаправляется сюда; см. также другие значения. Наследование  приобретение имущества, оставшегося после смерти иного лица (наследодателя). Имущество,… …   Википедия

  • Пекулий — (peculium) в древнем Риме имущество подвластных домохозяину лиц, выделенное им в свободное пользование или, позднее, дошедшее к ним иными путями и противополагаемое имуществу других подвластных. Будучи на первых порах простым фактическим выделом… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • НАСЛЕДСТВА ПРАВО —    • Hereditas.     I. Аттическое.          В Афинах право наследства зависело от того, оставил ли умерший завещание или нет. До Солона нельзя было завещать имущество, но оно оставалось во владении рода (γένος). Солоново законодательство… …   Реальный словарь классических древностей

  • Правоспособность — Эту страницу предлагается объединить с Гражданская правоспособность. Пояснение п …   Википедия

  • ФИЗИЧЕСКОЕ ЛИЦО — (англ. natural person) – гражданин Российской Федерации, иностранный гражданин, лицо без гражданства. В гражданском законодательстве понятие «физическое лицо» рассматривается как равнозначное понятию «гражданин». Гражданин (физическое лицо) –… …   Финансово-кредитный энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»